День пам’яті святого апостола Фоми

19 жовтня за новим стилем (6 жовтня за ст. ст.) свята Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола Фоми. Цей апостол називається також грецьким ім’ям Дідим, що означає те ж саме, що з єврейської Фома, тобто «близнюк».

Апостол дуже шанував і любив Ісуса Христа. Одного разу ученики Господні з любові до Христа говорили так: «Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?» (Ін. 11, 8). Тоді Фома, якого називали ще Близнюком, сказав ученикам: «Ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11, 16). Під час останньої вечері, коли Господь розповів Своїм ученикам про те, що Він має йти до Бога-Отця, Фома сказав Йому: «Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?». Ісус сказав Йому: «Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14, 5 – 6).
Після Зішестя Святого Духа Фома проповідував Євангеліє в Палестині, Месопотамії та в інших країнах. Святитель Іоанн Золотоустий каже про нього так: «Фома, який був колись найслабшим за вірою серед апостолів, зробився за Благодаттю Божою мужнішим, ревнішим і невтомнішим за них усіх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам, бунтівним, диким і таким, що жадали крові».
Фома виконав обіцянку Ісуса Христа, дану Авгарію – царю Едесському, який, просячи Спасителя прийти до нього і зцілити його від хвороби, отримав від Господа відповідь, що після Його Вознесіння прийде до нього один із апостолів і зцілить його. Фома послав до Авгарія Фадея, одного з 70-ти апостолів. Фадей дійсно зцілив Авгарія, його сина і багатьох інших від хвороб, навернув у християнство та заснував Едесську Церкву. Давні Церкви, які існували ще з апостольських часів у Месопотамії – Ктезифонська і Низибійська – завжди вважали своїм апостолом Фому й шанували його.
За давніми переказами Климента Александрійського і Орігена, апостол Фома проповідував Євангеліє в Парфії. За свідченням блаженного Єроніма, у Парфії Фома благовіствувавне тільки парфянам, але й усім народам, які були їм підвладними: мідянам, персам, бактриянам. Багато письменників IV ст. свідчить про те, що апостол Фома проповідував ще й в Індії, і  цє цілком  ймовірно.  Донині  у християн індійського півострова зберігся переказ, що в них віра Христова спершу була проповідана апостолом Фомою і його учнями. Коли португальці вперше у 1500 році пристали до берегів Індії, то знайшли в Маліпурі поселення християн, які свідчили про те, що вони прийняли Христову віру від апостола Фоми, і це місто ще називалося містом Фоми.
Апостол Фома зазнав мученицької смерті саме в цьому індійському місті Маліпурі. Тут його було вкинуто до в’язниці, потім його тіло прокололи списом, і таким чином апостол Фома переселився до Того, Чиїх ран, також проколотих списом, він торкався. Святе Євангеліє від Іоанна так розповідає про цю подію після Воскресіння Христового: «Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. Інші ученики сказали йому: «Ми бачили Господа». Він же сказав їм: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю».
Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: «Мир вам!». Потім говорить Фомі: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним». Фома у відповідь сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!». Ісус говорить йому: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20, 24 – 29).
Тіло святого апостола Фоми в 385 році перенесли до Месопотамії, в місто Едессу. На його могилі було збудовано храм і названо його ім’ям. У IV ст. святитель Іоанн Золотоустий у день пам’яті святого апостола Фоми виголосив похвальне слово. Церква прославляє благовісника Слова Божого як сповідника Воскресіння Христового і проповідника Його страждань.
Митрополит Димитрій (РУДЮК)