Апостол Яків, брат Господній – син праведного Йосифа Обручника. З дитинства Яків був назореєм, тобто чоловіком особливо посвяченим Богові. Назореї давали обітницю дотримання дівства, утримання від вина, не споживали м’ясної їжі, не стригли волосся. Обітниця назорейства означала життя чисте і святе, заповідане колись Господом для всього Ізраїля. Коли Спаситель почав навчати народ про Царство Боже, святий Яків увірував у Христа і став Його апостолом.
За богоугодне життя він був обраний першим єпископом Єрусалимської Церкви. Святий Яків головував на Апостольському Соборі, в Єрусалимі слово його було вирішальним ( Діян.15). За тридцять років єпископства апостол багатьох іудеїв навернув до Христа. Незадоволені цим книжники і фарисеї замислили вбити святого Якова. Вивівши святителя на покрівлю храму, вони наказали, щоб він відрікся від Христа, Спасителя світу. Але святий апостол почав голосно свідчити, що Христос є Істинний Месія. Тоді іудейські вчителі скинули праведника вниз. Святий помер не відразу, але зібравши останні сили, молився до Господа за своїх ворогів, які в цей час добивали його камінням. Мученицька смерть святителя Якова стала в 63 році.
Святий апостол Яків склав Божественну літургію, яка лягла в основу літургій, складених святителями Василієм Великим та Іоанном Золотоустом. Церква зберегла послання апостола, яке під його іменем входить до книг Священного Писання Нового Завіту.
Тропар, гл. 2: Як Господній учень, прийняв ти Євангеліє, праведний, / як мученик, маєш волю непохитну; / сміливість — як брат Божий, / і як ієрарх — дар молитви. / Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, гл. 4: Єдинородний від Отця Бог Слово, / в останні часи до нас прийшовши, / показав тебе, Якове божественний, / першим пастирем і вчителем людей єрусалимських / і вірним управителем таїн духовних. / Тим-то ми всі шануємо тебе, апостоле.