Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфаніяв день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю вас із Благовіщенням Пресвятої Богородиці. Сьогодні ми вшановуємо євангельську подію, безпосередньо пов’язану з нашим спасінням, адже саме в момент Благовіщення сталося втілення Бога Слова. Саме тоді, коли Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії волю Господню, а вона прийняла її, приняла своє покликання від Всевишнього бути Матір’ю для Сина Божого – в цей момент відбулося зачаття Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа.

Саме в цей момент предвічний Син Божий стає також і Сином Людським, безначальний – зачинається, приймаючи все, що притаманне людській природі. І приймаючи людську природу, Син Божий підкоряється встановленим для неї законам, в тому числі природному закону розвитку зачатого плоду.

Ось чому саме сьогодні ми святкуємо Благовіщення – від цього дня дев’ять місяців, час звичайної вагітності для жінок, відділяють нас від святкування Різдва Христового. Непорочно зачавши нині в утробі від Духа Святого, Діва Марія у належний час народить Сина. Але початок, момент Боговтілення відбувається не в час народження, а саме тепер, в час зачаття.

Тому з такою особливою урочистістю святкуємо ми цей день, бо Блага Вістка від Бога для Діви пов’язана не просто зі сповіщенням Їй волі Господньої, але з виконанням великої обітниці про явлення Спасителя світу. Той, на Кого очікували ще прабатьки Адам і Єва, про чий прихід знали старозавітні праведники, про Кого звіщали з роду в рід пророки, Кого названо Месією-Помазаником – Він воплочується. Залишаючись незмінно Богом, Він стає також людиною, приймаючи все, що належить до людської природи, в єдність Своєї Божественної Особи.

Грецькою мовою подія ця іменується Ευαγγελισμός (Евангелізмос) – і ви чуєте, як ця назва навіть для тих, хто не знає мови, співзвучна зі словом, знайомим для кожного християнина – словом «Євангеліє». Адже ці терміни вказують на Благовістя не лише як на слова, як на певну передачу інформації. Слово Боже звіщалося і до Благовіщення, його приймали і проповідували праведники та пророки, роблячи це, як каже апостол Павло, «багато разів і багатьма способами». Однак нині вшановуємо унікальну, неповторну, надзвичайну за своєю вагою подію, значення якої змінює всю історію: віднині не просто слово Боже звіщається, але Бог Слово, Друга Особа Пресвятої Тройці, в повноті людської природи Сам являється світові.

Тому Благовіщенням Діві Марії розпочинається Блага Вістка, Євангеліє, для всіх людей – не просто в словах пророків, не лише в Писанні книжному, але в істинному тілі, як істинна Людина, Сам Господь приходить у світ, щоби спасти людство, дати спасіння кожному, хто увірує і прийме приготовлений дар.

В цьому полягає головне значення нинішнього свята і та особлива радість, яка супроводжує традицію його відзначення. Часто припадає воно на Великий піст, навіть на дні Страсної седмиці чи на Великдень, але ніколи не переноситься, не відкладається і не скасовується, в який би скорботний чи навпаки, радісний, момент не припало би його згадати. Бо значення Благовіщення, як моменту Боговтілення, надзвичайно велике, воно стає відправною точкою для всіх інших євангельських подій – Різдва, Богоявлення, хресної смерті та триденного Воскресіння і Вознесіння з плоттю на Небеса.

Тому і нині, в час скорботи, біди і великих страждань українського народу, в час великої війни за волю, за нашу свободу і саме наше буття як народу – ми не можемо ані відкласти, ані применшити це святкування. Бо з його духовного значення, з нагадування істини про те, що Спаситель справді явився у світ, що Він переміг зло і подолав смерть, що Він хоча і вознісся на Небеса, але за обітницею залишається також з нами, з усіма вірними, по всі дні до кінця віку – з цього всього зараз черпаємо ми сили боротися зі злом. З плодів Благовіщення і всіх наступних за ним євангельських подій, з усвідомлення нами і прийняття їх через віру, отримуємо ми силу не впадати у відчай, не боятися навіть смерті, бо вона тимчасова і вже переможена.

Дорогі брати і сестри!

Вчора я був там, де, здається, що саме пекло розкрило свої врата. Буча, Ірпінь, Гостомель – передмістя нашого Золотоверхого Києва, які для багатьох поколінь були синонімом природної краси та затишку, місцем відпочинку, місцем комфортного життя – нині стали місцем жахливим, сповненим руїни, болю та знаків смерті.

Серед всього цього з особливою гостротою відчувається, з якими силами перебуваємо ми у духовній боротьбі. Бо те, що бачиш навколо – це плід не лише озлоблення російських варварів, темного полчища, яке навалою кривавої орди прийшло на нашу мирну землю, щоби сіяти нищення і смерть. Те, на що перетворили російські загарбники Бучу, Гостомель, Бородянку, на що перетворили і продовжують перетворювати донедавна квітучий Маріуполь і мирну Волноваху, величний Харків, стародавній Чернігів, десятки міст і сотні сіл нашої України – всі ці спустошення і руїни, вся пролита кров та обірвані життя є виявом демонічного озлоблення.

Не лише з російською армією воює нині наш народ за свою волю, за свободу, за майбутнє. Ця війна є частиною більшої боротьби – ми боремося з демонічним злом, з темрявою рабства та смерті. І усвідомлення наше, що в момент Благовіщення прийшов у світ Той, Хто став переможцем диявола, Хто Сам подолав смерть і дає всім, хто вірує в Нього силу долати і перемагати зло і самого начальника зла – це усвідомлення дає нам здатність нині святкувати.

Адже ми знаємо, що з якою би потугою не являло себе зло, воно неодмінно буде переможене силою правди та любові! Життя переможе смерть. Навіть померлі – воскреснуть, бо їх воскресить Господь, даруючи життя вічне. Руїна, страждання та біль – хоча є важкими та страшними, але вони – тимчасові. А перемога, яку дає нам Син Божий, коли віримо в Нього і йдемо за Ним – це перемога вічна, це життя безкінечне, це радість, яку ніхто і ніщо не можуть відібрати.

В цьому і полягає Блага Вість, Євангеліє, яка звіщається самим втіленням, приходом у світ Бога Слова – це вість про перемогу над злом. І ця вість дає нам сили далі боротися, жити, творити, опиратися злу. Дає нам сили світлом надії, любові, добрих діл – відганяти темряву, яку диявол і слуги його, слуги невидимі та видимі, несуть в світ цей.

Благовіщення – лише початок спасіння. І визволення Київщини, Чернігівщини, Сумщини – лише початок української перемоги.

Син Божий, який втілюється від Духа Святого і Марії Діви, пройшов Свій шлях жертовного служіння – і у нашого народу попереду ще триває шлях боротьби та випробувань. Тому ми нині з особливим співстражданням молимося про місця, де триває ця боротьба і про тих, хто бореться зі злом.

Ми молимося про Маріуполь – місто Діви Марії, про його мешканців, живих і загиблих, про його мужніх захисників, та бажаємо всім їм милості від Бога і всього, чого кожен з них потребує. Ми просимо Господа захистити і благословити перемогою наших захисників, мужніх українських воїнів, щоби вони могли якнайшвидше принести мир на Донбас, на Харківщину і Херсонщину та до всіх куточків нашої Батьківщини. І ми, покладаючи надію на Бога, віримо, що як Спаситель пройшов шлях страждань, але переміг, так і ми, український народ, переможемо. Бо наша боротьба – за правду, свободу, за добро, проти тиранії, проти омани та зла. А там, де правда, там Бог і перемога.

І нехай усвідомлення цих істин надихає нас у ці темні часи долати біль, страх, відчай та перемагати диявола і всі підступи його.

Амінь.

Джерело