Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, в другу неділю Великого посту Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського. Цей святитель особливо вшановується за утвердження вчення про несотворене фаворське світло – вчення про божественну дію, енергію, через яку людина здатна бути причасною Богові, досягати освячення.
Коли хтось вперше чує про фаворське світло і богословські суперечки навколо пояснення його природи, то мимоволі ставить собі питання: «Хіба це справді важливо?» Але на цьому прикладі ми можемо переконатися, що у богоодкровенній істині, у словах Писання, у догматичному вченні Церкви немає нічого незначного. І правильне розуміння природи того світла, яким просяяв Господь наш Ісус Христос під час Преображення на горі Фавор, є важливим не лише для вчених богословів, але і для всіх християн.
«Бог є світло, i немає в Ньому ніякої темряви» (1 Ін. 1:5) – нагадує нам апостол і євангелист Іоан Богослов слова Самого Спасителя. І справді, не раз ми зустрічаємо означення «світло», як одне з імен Божих. Також світлом іменується Спаситель, Господь Ісус Христос, а Його служіння порівнюється зі світлом, яке відганяє темряву.
Про яке ж світло звіщає нам слово Боже? Про те, яке ми бачимо навколо себе чи про якесь інше? Власне саме це питання і лягло в основу роздумів над тим, яку природу мало світло на Фаворі в момент Преображення.
Те світло, яке ми бачимо навколо себе, є частиною і проявом творіння. Навіть більше – світло Бог творить у перший день, тобто воно з’являється на початку видимого, матеріального буття. «І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло» (Бут. 1:3) – каже нам один з перших рядків Біблії.
Але Бог є не сотвореним. Джерело Його буття – в Ньому самому. Отже, те світло, яким є Бог, про що ми чули слова апостола Іоана – це інше світло, не сотворене, а відвічне, божественне. Це світло не має моменту своєї появи, як світло видиме, але воно відвічне, позачасове, як і всі властивості Божі.
Чому важливо розуміти це? Тому, що світло, яким просяяв Христос на Фаворі – це є світло божественне, відвічне. Але цим світлом засяяло лице Спасителя і навіть Його одяг, тобто те, що належить до матеріального, сотвореного світу – засяла плоть, засяяла тканина. Це означає, що між Богом і матеріальним світом можливий особливий спосіб взаємодії, можливе те, що ми називаємо освяченням і причастям. Тобто ми, як творіння, можемо за благоволінням Божим теж ставати причасними несотвореного світла, можемо єднатися з Господом не лише вірою, не лише в молитві, але у всій повноті нашої природи.
Саме найменування світла підказує нам пояснення того, як відбувається це єднання. Ще кілька годин тому навколо була ніч. І в темряві ночі різні предмети, речі, будівлі залишалися самими собою, але обриси їхні та вигляд були іншими, темними. Однак коли з’явилося сонце – від його світла і різні предмети стали світлими. І чим яскравішим є світло сонячне, тим більше блиску бачимо від тих речей, які донедавна, бувши у темряві, для нашого ока навіть втрачали свої обриси.
Ось так відбувається і з нашою природою. Самі в собі ми не маємо джерела світла. Але коли приймаємо благодать Святого Духа, коли очищаємося від гріхів, коли через покаяння відганяємо від себе темряву зла – тоді ми теж стаємо носіями світла. «Ви – світло світу» (Мф. 5:14) – говорить Спаситель до вірних і закликає нас: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16).
Ще одне важливе значення образу світла полягає в тому, що через нього ми краще можемо зрозуміти природу добра і природу зла. Добро – це світло. Воно має своє буття, воно істинно існує. І як світло має завжди джерело, так і добро має єдине джерело – Бога. А зло, як і темрява, – це не інша природа, не якесь «протилежне буття», але відсутність добра, відсутність світла. Ось чому добро має буття, а зло – ні, воно є лише руїна, пустка, відсутність добра. Воно не здатне творити, але тільки губити, нищити, вбивати.
І саме тому добро перемагає, а зло зазнає поразки і остаточно буде осуджене та покаране в час Другого пришестя Спасителя.
Ми самі, як люди, є немічні. Але коли наповнюємося добром, коли сповнюємося світлом божественної благодаті, тоді ми здатні перевершувати обмеження власної природи. Як Христос на Фаворі преобразився, так і ми здатні преображатися, перемагати темряву в самих собі та в навколишньому світі.
Ось так, дорогі брати і сестри, ми можемо побачити зв’язок між здавалося би богословсько-філософським питанням про природу фаворського світла – і нашим власним життям. Зв’язок істин Писання із сьогоденням.
Те, що відбувається зараз в Україні – не просто війна, збройний конфлікт між двома державами, як часом думають зовнішні. Тут відбувається боротьба темряви проти світла, смерті – із життям, рабства – проти свободи. Росія як держава стала уособленням темряви, імперією зла, тиранією рабства. І доказом цього є ті руйнування і вбивства, які Росія принесла до нас. Хіба у цих ділах є світло? Хіба у всіх тих словах, якими Росія виправдовує свої злочини, є правда? Немає.
А з цього ми можемо ще раз переконатися, що успіху задумане Москвою зло мати не буде. Бо не благословення має на собі російська держава і російське військо, а прокляття і осуд, які Господь обіцяє для слуг диявола. Осуд і прокляття, немилосердна кара від Всевишнього очікують на душогубів і вбивць, бо вони полюбили зло і темряву.
Ми ж, дорогі брати і сестри, маємо дбати про те, щоби зберігати в собі та примножувати світло правди, любові, милосердя і добра. Бо лише так ми можемо перемогти в цій війні. І вірю, що з благословенням і допомогою Божою – переможемо.
Бо якою би глибокою не була темрява зла, божественне світло руйнує і відганяє її. Бо так сказано про це у Писанні: «Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін 1:5).
Амінь.