Нині — час умилостивлення, —
не пропустімо ж слушної нагоди; час покаяння
у гріхах — поспішімо ж скористатися цією благодаттю. Будемо утримуватися від їжі,
а насамперед — від гріхів: звільнення від зла —
перше з благ.
(Святитель Іоанн Златоуст. «Про піст»)
Наближення днів Великого посту спонукає мене звернутися до вас, мої возлюблені Всечесні отці, дорогі брати і сестри, зі словами повчання й заклику до виконання сокровенної суті святої Чотиридесятниці.
Великий піст даний нам Богом як найсильніший засіб зміни нашого життя, яке має у собі домішки гріха, що затьмарює його і спотворює мету нашого існування. Святий піст, що в нього ми входимо, є благодатним горнилом, з якого людина виходить новою і очищеною, являючи собою коштовність перед Господом.
Господь Своїм прикладом установив Чотиридесятницю як універсальні ліки для всіх вірних чад Церкви. Це те духовне лікування, звертаючись до якого людина отримує зцілення тіла і душі, для життя вічного. У ці дні ми особливо покликані до старанних духовних трудів: до приборкання своїх пристрасних бажань та гріховних помислів, ухилення від вчинків, не гідних християнина, утримання від лихослів’я і заздрості. Ми повинні не лише утримуватися від гріха, а й усіма силами прагнути не спокушати братів наших, не спонукати їх до гріха, а, навпаки, бути прикладом благочестя і покаяння, доброго сумління, що зберігається в дусі миру та союзі любові. Бо, за словом Господа: «Горе такій людині, через яку спокуса приходить» (Мф. 18: 7).
Вступаючи у подвиг Великого посту, ми повинні зробити головне діяння, необхідне для його проходження: відкрити двері свого серця, аби туди міг увійти Христос. А це відбувається лише через особисте покаяння і щире прощення образ, завданих нам нашими ближніми. Про це добре говорить давній аскет і подвижник преподобний Єфрем Сирін: «Якщо ти, людино, не прощаєш всякого, хто согрішив проти тебе, то не обтяжуй себе постом і молитвою. Якщо брату своєму, на якого за щось гніваєшся, не прощаєш провини його, то зовсім марно постиш і молишся, — Бог не прийме тебе».
Звертаючись до вас, щиро дякую всім вам за молитви Нашу Неньку Україну та її військо. За наших воїнів, за яких Ми постійно підносимо наші гарячі молитви до Бога за їхню мужність. Зараз, завдяки Богу й молитвам Церкви, ми разом з вами поступово відновлюємо наші сили, що вселяє в нас віру в можливість до об’єднання українського народу та до Помісності нашої Української Православної Церкви.
Сьогодні Святу Церкву терзають секулярні віяння та розколи, спровоковані князем віку цього. Це ніяк не сприяє цілям і завданням, які стоять перед кожним православним християнином у його служінні правді Христовій. Але всіма своїми силами будемо прагнути до миру, заповіданого нам Христом Спасителем.
Возлюблені всечесні отці, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати та сестри Житомирщини! Вступаючи у дні святої Чотиридесятниці, закликаю на вас Боже благословення, прошу святих молитов за наше з вами здоров’я, і про одне молю Господа — нехай утвердиться мир між нами усіма. Гідно несіть подвиг Великого посту, пам’ятаючи, що він звершується через приниження себе, смирення своєї гордині й служіння далеким і близьким із християнською любов’ю, сповненою милосердя.
Євангельське світло нехай буде вам маяком, що вказує шлях до тихої пристані життя нашого — Воскреслого Христа Спасителя.
Прошу пробачити мені мої гріхи і закликаю на вас Боже благословення.
† Паїсій
Єпископ Житомирський і Овруцький