Сьогодні Православна Церква велично святкує Вознесіння Господнє, що відноситься до дванадцяти найбільших церковних свят. Кожне із них має свою особливість. Так, для прикладу, ми святкуємо Різдво Христове тому, що прославляємо пришестя у світ Сина Божого. Усі свята, які стосуються прославлення Ісуса Христа, говорять про основну місію, з якою Спаситель прийшов у світ, – це наше спасіння, примирення нас із Богом.
А чим особливе сьогоднішнє свято? Вознесіння Господнє являється кульмінаційним Господським святом, тому що сьогодні Христос, завершивши свою земну місію, повертає нашу людську природу до єдності з Богом. Про це говорить нам кондак Вознесіння Господнього: «Сповнивши наше спасіння і з’єднавши земних з небесними, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш…». Тобто подія, яку ми святкуємо сьогодні, свідчить нам про закінчення нашого спасіння. І ця подія для нас є радісною, незважаючи на те, що Христос покинув видимий світ. Ми це бачимо з розповіді євангелиста Луки, який розповідає, що ученики після вознесіння Спасителя повернулись радісними (Лк. 24: 51-52). У чому полягала їхня радість? Відповідь на це запитання ми знаходимо у тропарі сьогоднішнього свята: «Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш. Радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх у вірі, що Ти є Син Божий, Визволитель світу». Отже, радість учеників Христових полягала в обітниці зішестя Святого Духа. Вознесіння Господнє свідчило про те, що Він від Бога прийшов і до Бога відходить і нас співвознесе до престолу Небесного Царства. Раділи святі апостоли, тому що вірили, що Ісус Христос не залишить їх сиротами, зішле їм Утішителя, Святого Духа, і невидимо перебуватиме з ними. Окрім того, Своїм Вознесінням на небо Спаситель засвідчив, що він є істинний Месія. Той, кого проповідували пророки в Старому Завіті. Адже уся Біблія наповнена пророцтвами про пришестя у світ Христа. Його втілення чекало усе людство, ще з часів гріхопадіння. Перше пророцтво про пришестя Сина Божого промовив ще Бог Отець, звертаючись до Єви та змія: «Ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3: 15). Тут ми бачимо пророцтво про постійну боротьбу диявола з Богом. Проте завершиться вона перемогою правди над злом та гріхом, адже змій давній буде уражений в голову. І справді ми бачимо здійснення цього пророцтва під час пришестя у світ Ісуса Христа. Його головна місія полягала у перемозі диявола та гріха у світі, що він і зробив. Поживши тут, на землі, Він показав нам шлях до спасіння. Своїм земним життям Христос показав, яка мета життя кожного з нас, тобто ми повинні, пройшовши життєвий свій шлях, досягнути єдності з Богом, вознести свою людську природу до небес. Проте, ми можемо подумати, що вчинити це нам самим неможливо. Але для досягнення цього Господь дав нам усі необхідні засоби. І вони подаються нам у Церкві.
Господь наш Ісус Христос видимо вознісся на небо для того, щоб відкрити шлях невидимій благодатній дії Святого Духа, бо всі особи Святої Тройці беруть участь у нашому спасінні. Діло викуплення людства було звершене Ісусом Христом, а діло благодатного освячення належало звершити Святому Духові.
Христос Спаситель своїм сходженням на небо відкрив всім віруючим в Нього благодатний шлях до Отця Небесного. Цим шляхом хреста, очищення, самовідданості, внутрішнього відновлення можна пройти і нам. Сьогодні не тільки апостоли радіють, але і всі вірні відчувають цю піднесену радість, пов’язану із Вознесінням. Адже під час літургії ми згадуємо викупительний подвиг, хрест, смерть, воскресіння, вознесіння і праворуч Бога Отця перебування. І сьогодні у храмі ми теж маємо можливість відчути присутність Божу. Христос сказав, що не залишив нас, Він завжди там, де збираються двоє чи троє в Його ім’я. Він серед всіх і серед нас, тому що і ми зібралися у храмі в Його ім’я. Він поблизу серця кожного, хто шукає Його і прагне до Нього.
Заклик про єднання з Христом ми чуємо щоразу, коли звершується літургія, адже священик виголошує: «До неба піднесімо серця». Тому нам теж потрібно піднести свої серця в любові і однодумності до Бога, щоб Він з нами перебував до кінця віку.
ієрей Іоан Сопронюк,
кандидат богословських наук,
клірик Свято-Михайлівського кафедрального
собору м. Житомира