Літургія Ранішосвячених Дарів – це Літургія, на якій віруючі отримують Святі Дари, освячені спочатку на повній Літургії і які зберігаються на Святому Престолі в Дарохранительниці.
З давніх часів Православна Церква під час Святої Чотиридесятниці, як часу строгого посту та покаяння не здійснює повної Літургії в дні Великого посту, окрім субот і недільних днів, а здійснює Літургію Ранішосвячених Дарів. У 49-му правилі Лаодикійського Собору і 52-му правилі Трульського Собору написано: «В усі дні Святої Чотиридесятниці, крім суботи та неділі і свята Благовіщення, нехай буде Літургія не інша, як Ранішосвячених Дарів».
Дана Літургія, як показує сама її назва, відрізняється від Літургії Святителя Іоана Золотоустого і Святителя Василія Великого тим, що на ній пропонується для Святого Причастя Святі Дари уже освячені на повній Літургії. На Літургії Ранішосвячених Дарів ніколи не освячуються Святі Дари, немає проскомидії й не читаються священиком молитви на облачення.
Літургія Ранішосвячених Дарів приписується Григорію Двоєслову, який жив у VI столітті, проте вона має апостольського походження.
Походження і поступовий розвиток чину Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів пов’язано з давньою соборною забороною служити повну Божественну Літургію в дні Великого Посту, як уже було сказано вище, крім субот і неділь і за звичаєм перших християн причащатися щоденно. Для того, щоб не ослабити духу віруючих християн, Церква запропонувала їм Дари, освячені раніше.
Причастя раніше освячених Дарів не могло бути допущено без необхідних молитов та обрядів. Для цього замість чинопослідування Божественної Літургії в ті дні, коли вона не могла служитись, Причастя Святих Тайн з’єднувалось із вечірніми молитвами і слуханням Слова Божого та деякими частинами Божественної Літургії, окрім молитов і дій, які відносяться до самого чину освячення Дарів.
Походження Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів від апостолів підтверджується літературними і літургічними пам’ятками. Так, Святий Софроній, Патріарх Єрусалимський (VII ст.) свідчить про те, що в його часи одні говорили що вона авторства Якова, званого братом Господнім, інші – що Апостола Петра, ще інші, що Марка – укладача Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів для Олександрійської Церкви, першим Єпископом якої він був і для якої склав повний чин Божественної Літургії.
Існування в Олександрійській Церкві чинопослідування Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів апостольського походження прямо присвоєно Святому Апостолу і Єванглисту Марку та не підлягає сумніву.
Відомо також, що в давніх рукописних пам’ятках є чин Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів Святого Апостола Якова, брата Господнього – першого Єпископа Єрусалимської Церкви. В практиці даної Церкви він появився дуже рано й користувався повагою як і повний чин Літургії Апостола Якова.
Звідси він поширився в Антіохійський Патріархат і Синайську Архієпископію, де зберігався до XII століття. За словами Святого Прокла, Архієпископа Константинопольського, Святий Василій Великий переглянув і скоротив чин Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів, звільнив її від особливостей, які мали місцеве значення в Єрусалимі, вніс до її складу свої молитви та в такому вигляді чин Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів був уведений в богослужбову практику Константинопольської Церкви, звідки й поширився по всьому християнському Сходу, витіснивши звідти Божественну Літургію Ранішосвячених Дарів Святого Апостола Якова.
Що стосується Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів Святого Григорія Двоєслова, Папи Римського, то необхідно пам’ятати, що він склав цей чин для Західної Церкви, запозичивши його у Східної Церкви. Передання, яке приписує Святителю Григорію Двоєслову складення чину даної Літургії виникло на основі глибокого шанування православним Сходом імені цього Святого.
Повернувшись зі Сходу та ставши Римським Єпископом, Святитель Григорій розпочав відновлювати в Римській Церкві деякі забуті нею давні обряди, які збереглись у всій чистоті на православному Сході. Проявив він інтерес і до апостольської Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів і постарався поширити її на Заході. Дане чинопослідування Святитель увів на латинській мові.
Східна Церква не забула старань Святителя Григорія Двоєслова в поширенні цієї Божественної Літургії. З XI століття в грецьких ксиноксарях говориться, що в римлян він увів звершення Божественної Літургії Ранішосвячених Дарів у дні Великого посту. В теперішній час в Західній Церкві вона служиться тільки у Велику п’ятницю страсного тижня.
Літургія Ранішосвячених Дарів 52 правилом 6 Вселенського Собору була прийнята для звершення в дні Великого Посту для усієї Християнської Церкви, однак правило це не завжди та не всюди строго дотримувалось: там де був прийнятий Константинопольський студійський богослужбовий устав, в усі седмичні дні, окрім суботи й неділі, служилась Літургія Ранішосвячених Дарів. В давніх слов’янських списках уставів до XV століття вказана та ж практика.
В Київській Русі, коли використовувався Студійський Устав (XI – XII ст.) Літургія Ранішосвячених Дарів зверушувалась у всі седмичні дні Великого посту. З часом із прийняттям Єрусалимського Уставу (XIV – XV ст.) та до теперішнього часу ця Літургія здійснюється тільки по середах і п’ятницях Великого Посту й у всі дні свят, які мають знак полієлею (24 лютого, 9 березня за старим стилем і в храмове свято) та перші три дні Страсного тижня.
Автор: ієр. М.Грицанюк