Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх багатоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиждень, а потім – до радості свята над святами – Світлого Христового Воскресіння. Великий піст – час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів (говінням і сповіддю) та достойно причаститися святих Христових таїн, згідно з заповіддю Христовою (Ін. 6,53–56). Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щороку давати десятину з усього, що вони придбали, і, роблячи так, вони мали благословення в усіх ділах своїх. Знаючи це, апостоли встановили і для нашої користі десяту частину року, тобто час Великого посту, присвячувати Богові, щоб і ми були благословенні у всіх ділах наших, щорічно очищаючи себе від гріхів своїх, вчинених протягом цілого року.
Великий піст має три підготовчі неділі (цього року з 28 січня по 18 лютого 2018 року). Перша підготовча неділя до Великого посту називається «митаря і фарисея» (28 січня 2018 року). В суботу на вечірні вперше відкривається Тріодь Постова, книга, яка містить стихири, тропарі, кондаки, канони богослужінь Великого посту. В цей день до звичайних воскресних стихир і канонів додаються стихири і канони неділі митаря і фарисея. Вони, головним чином, посвячені смиренню, яке є необхідним для справжнього, щирого покаяння. На літургії у цю неділю читається притча з Євангелія про митаря і фарисея, з метою показати, що тільки слізна молитва й смирення, як у митаря, а не перелік своїх чеснот, як у фарисея, можуть здобути нам милосердя Боже. Звідси можна побачити, що навіть великий грішник може швидше покаятися, ніж гордовита людина; треба боятися гордості як вогню, бо вона може навіки погубити наші душі. Отже, підготування до Великого посту починається проханням, молитвою про отримання смирення, оскільки смирення – це початок справжнього покаяння. «Тікаймо від фарисеєвої зарозумілості» – говорить кондак цього дня, – «і навчімось митаревої величі слів смиренних, у покаянні взиваючи: «Спасе світу очисти рабів Твоїх». Знаходячись біля дверей покаяння, в найвеличніший момент недільної всенічної, після того як проголошено Воскресіння і явлення Христа, «Воскресіння Христове бачивши», перший раз співаються тропарі, які будуть супроводжувати нас до п’ятої неділі Великого посту включно: «Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче, зранку бо лине дух мій до храму святого Твого, храм бо мій тілесний весь осквернений, але, як Щедрий, очисти благоутробною Твоєю милістю. На стежки спасіння настав, мене, Богородице, бо плотськими гріхами осквернив душу мою і в лінощах все своє життя прожив, але Твоїми молитвами очисти мене від всякої скверни. Множество заподіяних мною гріхів лютих згадуючи, окаянний, жахаюся страшного судного дня, але сподіваючись на милість милосердя Твого, як Давид, взиваю до Тебе: помилуй мене, Боже, з великої Твоєї милості». Саме такими словами розпочинається важкий, тернистий шлях, який веде до покаяння.
Неділя «Про блудного сина».Друга підготовча неділя називається неділею про блудного сина (4 лютого 2018 року). В цей день в євангельському читанні розповідається про сина, який розтратив все своє майно, живши розпусно, але зумів покаятися. В притчі і стихирах цього дня говориться про покаяння людини, яка повертається з дороги гріха. Так він розтратив все майно, яке мав, але зумів покаятися і повернутися до отчого дому. «Заблудлий син прийшов в себе. Це початок звернення грішника до Бога. Прийшовши в себе, він усвідомлює, чого потребує його душа, і як багато їй не вистачає; згадує Отця Небесного, і блага, яких позбувся через віддалення від Нього; і наважується повернутися до Нього, тобто покинути гріховне життя, і жити за Божими заповідями». Як бачимо покаяння знову приводить до шляху спасіння, тому воно є необхідним для того, щоб вступити в Великий піст. «Покаяння відкриє нам дорогу до Джерела життя і поверне втрачене синівство. Це покаяння не є почуттям провини, надолуженням чогось; це радикальна зміна своїх поглядів, перехід від надії на власний розум і сили, до повного віддання себе в руки Божої Всемогутності». Треба звернути увагу і на літургійну особливість цієї неділі. На утрені, після радісних і величних псалмів полієлея, співається повний смутку 136-й псалом: «На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували наш Сіон. На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сіонських». Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радості моєї. Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: руйнуйте його до останку. Дочко Вавилону, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь». Цей псалом співається і в наступні дві неділі. Він відкриває ще одне значення посту; покаяння – це повернення в дім Отця. Багатьох бентежить останній стих псалма, де говориться: «Блаженний той, хто візьме і розіб’є дітей твоїх (вавилонських) об камінь!». Звичайно, ця думка у буквальному сенсі слова жорстока і зовсім неприйнятна для християнина, бо Сам Господь навчав любити й благословляти ворогів своїх: і поклонятися Богові в «дусі та істині». Саме ця думка стає чистою та величною у духовно-християнському значенні, бо це значить – блаженний той, хто має тверду рішучість розбивати об камінь віри погані думки і бажання тоді, коли вони ледь-ледь зародилися (тобто перебувають немов у стані немовляти), перш ніж вони виростуть у злі діла та звички.
Наступна, третя підготовча неділя називається м’ясопусною це ще й неділя про Страшний суд (11 лютого 2018 року), так як протягом тижня, який слідує після неї (11 – 18 лютого 2018 року), Церква встановила неповний піст, утримання від м’яса. Церква завершує підготовку до того подвигу, який розпочнеться через сім днів після неділі м’ясопусної. Вона поступово вводить нас в цей подвиг, знаючи нашу духовну слабкість. Напередодні цього дня, в суботу м’ясопусну, Церква звершує загальне поминання померлих в надії загального воскресіння і життя вічного. Це дійсно важливий день церковної молитви за померлими членами Церкви. Заупокійна служба в м’ясопусну суботу є зразком для всіх інших служб поминання померлих і звершується ще в другу, третю і четверту суботи Великого посту. Тема м’ясопусної неділі знову-таки любов. Євангельське читання цього дня присвячене притчі Спасителя про Страшний Суд. «Син Людський сяде і славі Своїй на престолі в оточенні ангелів. Перед Ним зберуться всі люди, що проживали на землі. Як пастух відокремлює вівці від козлів, так Христос-Суддя відлучить праведників від грішників. Перших поставить праворуч від Себе, а других – ліворуч. І почне говорити до тих, що праворуч від Нього: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, осягніть Царство, приготоване вам від заснування світу!» Потім почне перелічувати їхні добрі діла, за які вони одержують нагороду. Це діла милосердя до ближніх: вони і нагодували голодного, і напоїли спраглого, і нагого одягли. Усе те вони робили ближнім, але Господь кожне їх добре діло оцінює так, мовби воно було зроблене Йому самому. А звертаючись у інший бік, до поставлених ліворуч від Нього, Син Божий скаже: «Ідіть від Мене, прокляті в огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його». І почне перераховувати їхні лихі вчинки, за які вони заслужили вічне осудження. Це діла недоброзичливості до ближніх: вони не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не вдягнули нагого, не прийняли подорожнього. Вони відмовили в допомозі ближньому і Господь усі ті безсердечні відмови оцінює так, якби вони були зроблені Йому Самому». Як бачимо притча про Страшний Суд говорить про християнську любов. Не кожний з нас покликаний працювати для всього людства, але кожний отримав дар і благодать любові Христової. Ми знаємо, що всі люди потребують цієї особистої любові, визнання їхньої власної, особливої душі, в якій все творіння Боже проявляється особливим образом. Ми також знаємо, що в світі є люди, які потребують нашої допомоги. Тому кожний з нас несе відповідальність за маленьку частинку Царства Небесного, саме завдяки тому, що ми володіємо цим даром любові Христової. Таким чином, ми будемо відповідати за те, чи прийняли ми цю відповідальність, чи проявили ми любов до ближніх, чи відмовили їм в ній. Тому і говорить Господь: «як ви вчинили одному з братів Моїх менших, так вчинили Мені» (Мф.25,40).
Називається цей тиждень М’ясопусним, або Сирним,тому що із скоромної їжі у цей тиждень дозволяється їсти тільки сир, молоко, масло та яйця.
Остання неділя перед Великим постом називається сиропусною,прощена неділя (18 лютого 2018 року), бо нею закінчується споживання сиру, масла та яєць. На літургії читається Євангеліє (Мф.6,14–21) про прощення, без чого ми не можемо одержати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього Євангельського читання християни мають благочестивий звичай просити у цей день одне в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити усе, аби примиритися з ворогуючими. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею, після якої і настає Великий піст.
За матеріалами сайту www.smk-sobor.org.ua