В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні Православна Церква згадує зішестя Святого Духа на апостолів. Як ви знаєте із Писання, видимо Дух Святий зійшов наче у вигляді вогненних язиків. Але сила Святого Духа виявилась усередині, в душах апостолів. Ця дія Святого Духа на апостолів виявилась насамперед у тому, що вони правильно зрозуміли вчення Господа Ісуса Христа. Апостоли ходили три роки за Христом, слухали Його вчення, а розуміти його — не розуміли. Так само, як і в наш час багато хто в своїх домах має Біблію, але багато християн і сьогодні не розуміють її правильно, і апостоли теж не розуміли. Дух Святий навчив їх, як треба розуміти слова Господа Ісуса Христа.
Друга внутрішня дія Святого Духа, яка виявилась на апостолах, — що вони вже нікого і нічого не боялись. До зішестя Святого Духа, як ви знаєте із Євангелія, вони сиділи в Сионській горниці, двері замкнули заради страху перед юдеями. А коли Дух Святий зійшов на апостолів — то цього страху перед людьми, перед юдеями, перед первосвящениками в них уже не було. І апостол Петро вийшов до народу, якого зібралося більше трьох тисяч, і сміливо проповідував про служіння Господа Ісуса Христа. І коли ви читаєте Діяння апостолів, то дізнаєтеся, що тепер первосвященики боялися їх і тому просили: «Не проповідуйте про воскресіння Ісуса Христа». Просили, а не страшили, бо страху апостоли вже не мали. Дух Святий зійшов на них — і вони переродилися.
Тому зішестя Святого Духа на апостолів — це переродження внутрішнє, духовне. І дії Святого Духа розповсюджувалися не тільки на них, а й на всіх вірних. І завдяки благодаті Святого Духа християнство перемогло могутню Римську імперію. Не як державу, а як язичницьку римську культуру, грецьку культуру, культуру інших народів. І хто переміг? Рибаки. Неосвічені. І уявіть собі, як малограмотні люди могли перемогти філософів, вчених, владоможців, нарешті — усіх язичників? Як це могло статися? А це сталося тільки завдяки тому, що апостоли, їхні послідовники не просто проповідували вчення Ісуса Христа, а підтверджували своє вчення знаменнями і чудесами.
Ось уявіть собі. З’являється проповідник — апостол, чи пресвітер, чи інший якийсь послідовник. І вчить, що Розп’ятий на хресті є Бог, що істинний Бог є в Трьох Особах: Отець, Син і Святий Дух. Що Син Божий зійшов на землю і став Людиною, щоб спасти людей від гріха і від смерті.
Ну хто повірить, що це правда, коли у них — тисячолітня віра у якихось своїх богів? А коли цей проповідник на їхніх очах воскрешає померлого, то скажіть — повірять ці люди, що він говорить правду чи не повірять? Повірять. Усі проповідники вчення Ісуса Христа не просто проповідували, а звершували чудеса. Оцю владу дав Ісус Христос апостолам і його послідовникам. І цими чудесами вони перемагали.
Яким чином воєвода, що займає високе становище в Римській імперії, увірувавши в Ісуса Христа, терпить страждання, які для нашого розуміння взагалі незбагненні? Як може людина, яку кинули у вапно, не згоріти й вийти живою? Можливо це з людської точки зору? Неможливо. Але це ж було! І таких чудес, таких знамень, таких проявів благодаті Святого Духа — безліч! Коли читаєш житія мучеників, які записані в римських актах (а римляни записували все докладно), — дивуєшся і бачиш ту силу Святого Духа, яка діяла в мучениках.
Візьмемо подвижників. Скажіть, яка сила заставляла людей відмовлятися від усього багатства, від почестей — і йти в пустелю, жити в печерах? Для чого вони жили в печерах? Вони що — не мали плоті чи не бачили краси цього світу? Чому вони відмовлялися від земних благ і йшли в ці печери й годувалися кусочком хліба та ковтком води? Заради чого? Заради того, щоб у собі побороти гріх. Бо гріх живе в нашій природі, і для того, щоб побороти його, ці подвижники йшли в пустелю. І там молилися, постилися, трудилися — і перемагали гріх в собі. І як наслідок цієї перемоги було те, що вони звершували чудеса, зціляли хворих, передрікали події. Спочатку вони з допомогою благодаті Святого Духа побороли в собі гріх, а тоді Той же Дух Святий відкривав їм ці тайни і давав їм силу, Божественну силу звершувати чудеса.
Візьмемо святителів. Святителі прославилися тим, що захистили істину. Яку істину захистили святі отці на Вселенських соборах, і не тільки на соборах? Ту істину, яку відкрив Господь наш Ісус Христос. Оцю істину треба було захищати. Бо знайшлися люди, які спотворювали Божественне одкровення. Ну, наприклад, говорили, що Ісус Христос не є Богом, а є творінням Бога. Це ж неправда! Це лжа! Як говорити на Творця, що Він не Творець?! Тому істинне вчення треба було захищати. І за це вчення святі отці страждали. Страждали не тільки від своїх співбратів-єпископів, а страждали від влади, бо були імператори візантійські, які дотримувалися цих єресей.
І святі отці діяли, захищаючи істинне вчення не самі по собі, а під натхненням Святого Духа. Тобто Дух Святий діяв з самого зішестя на святих апостолів протягом усієї історії Християнської Церкви. Діє він, дорогі браття і сестри, і тепер.
Ми пережили страшні часи державного атеїзму, антирелігійної пропаганди. Коли зруйновані були храми, духовенство було заарештоване, розстріляне або вивезене в Сибір, на Північ і там загинуло. Але цим безбожники не знищили віру і Церкву Христову не знищили. Чому така могутня сила не могла подолати людину? Священства не було, храмів не було — а віра зберігалася. Чому вона зберігалася? А тому, що діяв Дух Святий на кожну людину зокрема. І тут ніякий безбожник, ніякий войовничий атеїст вже нічого не міг зробити. Тому що «Дух дише, де хоче».
Ми стоїмо на правильному шляху й відстоюємо Божественну Правду. Я хочу ще раз сказати: Божественну Правду ми відстоюємо. І ця Божественна Правда полягає в тому, що прийшов час бути в Україні незалежній Церкві. Ми повинні мати свою незалежну Українську Церкву, таку, яку мають інші народи: і росіяни, і греки, і румуни, і болгари, і серби, і араби, і грузини… Чим вони кращі, а чим ми гірші? Чи в нас не було святих? Чи не було мучеників? Чи не несли ми світло Христової віри по всьому світу? Хто просвітив Сибір? Українські святителі! Хто просвітив Північ? Українці! Хто дав освіту росіянам? Українці! І цей український народ не має права на незалежну Помісну Церкву? Це неправда! І Божественна правда полягає в тому, що цей народ повинен мати нарешті і незалежну державу, і незалежну Церкву. І ми цим Божественним шляхом ідемо.
Ніякі ворожі сили не зможуть подолати Бога. Людей вони можуть купити, залякати, але Бога перемогти не зможуть. Бог дав нам незалежну Україну. Чи вони дали? Ні, не вони — Бог дав нам незалежну Україну. А якщо Бог дав, то Він і доведе справу до кінця…
Ми повинні молитися, щоб Господь допоміг нашій державі перейти випробування. Щоб Господь вселив у людські душі мир, і злагоду, і любов до України. Не до себе, а до України, до ближнього, а не до себе. Бо якщо ми будемо любити інших, то ми підемо за тими, які в пустелях боролися з гріхом, і подолали його, і отримали вічне Царство Небесне. І ми туди, в Небесне Царство, підемо, якщо будемо любити один одного, любити ближніх, любити свою земну Батьківщину. Скільки б ми тут не жили, а наша вічна Батьківщина — Царство Небесне. Ми ж не хочемо в пекло, а хочемо в Царство Небесне. І тому треба любити, треба мати в серці мир і злагоду. І в цьому допоможе нам Дух Святий. Це — Божественне одкровення. Це — Божественна Правда. Незмінна. І хто йде цією дорогою — той прийде до вічного життя. А хто не хоче йти цією дорогою, той піде в інше місце.
Богу нашому слава навіки-віків!
Амінь
Філарет,
Патріарх Київський і всієї Руси-України