Неділя святих отців Першого Вселенського Собору

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святих отців Першого Нікейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Бо­жество Сина Божого, або про єдиноістотність Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отців осудив єресь Арія і його прихильників, які неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя — Господа Ісуса Хрис­та. Вони говорили, що Син Божий a не єдиного єства з Богом Отцем, і тому Він нібито не є Істинним Богом. За їх вченням, Бог Отець ство­рив Сина Божого, як Він створив увесь світ. Вони бого­хульники, тому що хотіли підрізати під корінь хрис­тиянську віру. Якщо припустити, що наш Спаси­тель не Єдиноістотний Син Божий і не є Істинний Бог, то наше спасіння від гріха і смерті залишилось би лише мрією. Всі ми перебували б у грі­хах, без очищення і освячення. Ми не мали б ніякої надії на воскресіння з мертвих і на вічне життя. Святі отці довели все безглуздя цього єре­тичного вчен­ня. І дійс­но, ніхто, крім Єдиноістотного Сина Божо­го, не міг оно­вити людську приро­ду і очистити її від безмежних грі­хів. Єретики намага­лися через своє неправдиве вчення відібрати у людей їхню надію на очищення від гріхів, освячення і вічне блаженне життя, заради чого прийшов у світ Син Божий, воплотився і став Чоловіком.

Святі отці захищали правдиве християнське віро­вчення не тільки на Першому Вселенському Собо­рі, а й на усіх семи Вселенських Соборах.

Ми живемо на зламі другого і третього тисячо­літь християнства. Як свідчить історія, на зламі кожного тисячоліття відбуваються епохальні зміни, які мають вплив на наступне тисячоліття.

Які епохальні зміни відбулися на зламі першого і другого тисячоліть? Зміни дуже важливі! Західне християнство поставило на перше місце в житті кожної людини, нації і всього світового суспільс­тва плоть, а не дух. Зверніть увагу на те, що перше тисячоліття історії християнства було тисячоліттям боротьби з всілякими єресями за чистоту христи­янського віро­вчення. Християни вмирали у страш­них муках за віру Христову, йшли в пустелі й мо­настирі заради того, щоб дух панував над плоттю.

А що сталось у другому тисячолітті? В центр ци­вілізації було поставлене служіння плоті. В Церк­ві по­чалася боротьба не за чистоту християн­ського віро­вчення, а за владу. А Господь Ісус Хрис­тос попереджав апостолів про це. Він сказав, що у світі царі й вла­дики володарюють, але у вас не повинно бути так. Хто хоче стати більшим, повинен бути слугою, а хто хоче бути першим, мусить стати рабом (Лк. 22, 24-26). У боротьбі за владу Церкви піддавали одна одну анафемі. Релігійні війни в Єв­ропі. Вся європейська циві­лізація працювала і до цього часу працює на плоть, на земне благополуч­чя. Чого людство досягло? Радіо, телебачення, літаки, машини, космос, атомна енергетика, ком­форт у побуті. Все це добре! Але все це служіння плоті. А що сталось з духом, з духовним життям? Життя духу поступово занепадало. Атеїзм офіційно проголосив, що матерія первинна, а духу відве­дене другорядне місце.

До чого ж людство докотилося, поставивши на перше місце плоть, або матерію, а на друге місце дух? В результаті цього ми маємо, насампе­ред, зруйнова­ну сім’ю. Тепер уже майже не існу­ють правдиві христи­янські шлюби. Молоді люди одру­жуються не для того, щоб народжувати дітей і лю­бити один одного до смер­ті, а заради насоло­ди гріховної плоті. Тому чис­ленні розлучення стали нормою життя чоловіків і жінок. Святе почут­тя любові люди підмінили служінням гріховним пристрастям. Телебачення заполонили програми з оголеною плоттю. Діти і батьки разом бачать люд­ський сором. Друкується і показується те, що дає прибуток. Полиці магазинів і кіосків заповнила продукція, яка пробуджує негідні, тваринні почуття.

Природа нищиться. Настає криза питної во­ди. Ми маємо забруднене повітря. Маємо атомну зброю, яка загрожує існуванню життя на землі. Можна пригадати безліч страхіть, до яких призве­ли епохальні зміни на зламі першого і другого ти­сячо­літь, коли західне християнство дух підкорило плоті. Православ’я теж користується плодами циві­лізації. В його середовище проникла хвороба дру­гого тисячоліття.

Тепер ми стоїмо на порозі третього тисячоліття. Повинні статися епохальні зміни, які будуть мати вирі­шальне значення для третього тисячоліття. Як­що люд­ство не змінить помилковий принцип життя людини і суспільства, тобто не підкорить плоть духові, а й далі плоть буде панувати над духом, людство швидко покотиться до завершення своєї історії, до кінця світу і другого пришестя Христа. Друге пришестя Сина Божого розділить добро і зло. Господь наш Ісус Христос про це ясно сказав у притчі про Страшний Суд.

2000-ліття Різдва Христового повинно нагадати людству мету, заради якої Син Божий прийшов у світ і став Чоловіком. Цей славний ювілей має нагадати людям про вічні цінності — любов, прав­ду, вічне життя, воскресіння із мертвих. Він пови­нен змінити напрям людської діяльності в глобаль­них масштабах. Необхідно, щоб дух запанував над плот­тю, а не навпаки. Відповідальність за це несе пе­ред Богом кожна людина, яка прийняла хрещення. Не треба думати, що Церква — це ієрархія, духо­венс­тво і ті миряни, які постійно відвідують бого­слу­жіння в храмах. Церква — це всі охрещені. І всі ми несемо відповідальність перед Богом за всі ті дари, які кожен із нас одержав від Духа Святого. Святі отці й християни першого тисячоліття зберег­ли чистоту християнського віровчення і пріоритет духовного життя над плотським. Перед христи­янами кінця другого тисячоліття стоїть завдання зробити прорив у способі життя, підкоривши плоть духові, й тим самим віддалити кінець світу і друге пришестя Сина Божого, щоб судити живих і мерт­вих, і початок життя майбутнього віку.

Амінь!

Філарет,

Патріарх Київський і всієї Руси-України