У неділю після Вознесіння Церква Христова вшановує пам’ять Святих Отців І Вселенського собору. Чому ми згадуємо перших богонатхненних захисників віри саме в цей день? Ця подія сьогодні вшановується для того, щоб показати нам, що Христос виконав головну мету, покладену на Нього, – спасіння людини.
Сьогодні ми продовжуємо святкувати Вознесіння Господнє. Саме тому пам’ять Отців І Вселенського собору підтверджує нам, що Спаситель був Сином Божим. Чим пов’язані між собою ці події? Вознесіння нам говорило про завершення місії спасіння людей та примирення нас із Богом, про що співається в кондаку свята: «Сповнивши наше спасіння і з’єднавши земних з небесними…». Подія, яку ми вшановуємо сьогодні, теж говорить нам про Христа та його спасительний подвиг, адже Отці І Вселенського собору відстоювали правдиву віру в Сина Божого.
Перший Вселенський собор відбувся у 325 році у містечку Нікея, що знаходилась неподалік Константинополя. Причиною скликання стало єретичне вчення священика з Олександрії – Арія. Він навчав, що Христос не був Богом. Саме заради підтвердження Божественної сутності Спасителя і зібрався цей собор. Ця єресь призвела до розділення в Церкві і Святі Отці, які прибули до Нікеї, повинні були захистити істину і примирити стадо Христове.
У сьогоднішньому Євангелії Христос назвав ціну питання, яке розглядалося на І Вселенському Соборі: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін.17:3). Тобто вічне життя і спасіння людей залежить від знання Єдиного Істинного Бога. Саме це знання і намагався викривити Арій своїм вченням. Це знання ніколи не було теоретичним, розумовим або абстрактним, але практичним, духовним і дієвим. Це знання не є інформацією про Бога, в яку треба вірити або не вірити. Усе це даровано Церкві, є життям всередині Церкви та не існує поза її межами.
Питання, яке було підняте на соборі, розділило суспільство і тому виникла необхідність зібрати собор єпископів для визначення істинного вчення. Питання було принциповим. Якщо Ісус Христос не був Сином Божим і Богом, а творінням або іншою істотою, то Він не міг дарувати людству спасіння від гріха і смерті. Відповідно – Його страждання, розп’яття і смерть були марними. Це все суперечило і вченню Євангелія. Христос навчає Церкву як вижити «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін.17:21). Єдина можливість для християн вистояти проти спокус світу – бути разом. І навпаки, розділення є найбільшою небезпекою. Саме тому Отці І Вселенського собору і зібрались для того, щоб всі християни були єдині у вірі в Сина Божого.
У цю неділю Свята Православна Церква пропонує вірним для роздумів уривок із Первосвященичої молитви Ісуса Христа. У свою чергу, ця молитва є заключною частиною Прощальної бесіди Спасителя зі своїми апостолами, яка відбулася на завершення Тайної вечері (Ін. 14-17). І сьогодні ми чуємо цю молитву як підтвердження Божественної сутності Христа, адже він говорить про свій відхід до Отця Небесного і про славу, яку мав ще до створення світу. Саме тому сьогоднішнє Євангеліє, свято Вознесіння Господнього та Отці І Вселенського собору підтверджують нам те, що Христос є Сином Божим.
Таким чином, ми бачимо, що особа Христа Спасителя є центральною у церковному богослів’ї. Згідно християнського вчення Ісус Христос є Месія, Спаситель та Відкупитель людства з ярма гріха. Поєднання в особі Христа Божого й людського являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Розглядаючи Ісуса Христа як Сина Божого, Церква, в той же час, вважає Ісуса рівним із Богом-Отцем.
Проте, чи можемо ми цілковито осягнути цю божественну таємницю? Людина не може цілковито осягнути повноту Божества, адже розум її обмежений, а Господь неосяжний. Коли людина намагалась самотужки осягнути усю велич Божественної природи, то впадала у різні єресі та відходила від Бога. Яскравим прикладом цього є І Вселенський собор, який ми сьогодні згадуємо. Святий Діонісій Ареопагіт говорить: «Не подобає нам насмілюватись сказати щось про цю надістоту і утаємничену божественність крім того, що боговидно пояснено нам священними Висловами». Тому нам варто черпати Свої дослідження та знання про Бога виключно із джерел Божественного Одкровення, яке від початку віків зберігається у Церкві, яка є єдиним стовпом і утвердженням істини (1. Тим. 3: 15).
ієрей Іоан Сопронюк
кандидат богословських наук
клірик Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира