Великопісне послання єпископа Житомирського і Овруцького Паїсія

Всечесним пастирям, чернецтву та всім вірним

Житомирської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату

Прощення… Який глибокий зміст ми вкладаємо у це слово! Ця чеснота тісно пов’язана із любов’ю, вона є проявом любові. Прощення – це величезний акт духовного єднання та примирення. Хто любить – той прощає.
Саме тому Свята Православна Церква постановила святкувати перед Великим постом Прощену неділю. У цей день, за християнським звичаєм належить просити один в одного прощення. У цьому покладена висока мета. Адже завтра розпочнеться Великий піст – час очищення від скверни, час примирення із Богом, сповідь і причастя, через яке людина поєднується з Господом і відновлює у собі, втрачені через гріх, образ і подобу Божу.
Але, вступаючи на шлях вдосконалення та відновлення духовного, внутрішнього, спочатку потрібно удосконалитися зовнішньо. Тому до Великого посту додаються підготовчі неділі. Так, у першу підготовчу неділю ми пригадуємо собі притчу про митаря і фарисея. Саме у ній показано приклад першого етапу на шляху до примирення з Богом. Б’ючи себе у груди зі словами: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Лк. 18.13), ми проявляємо своє смирення у відношенні до Бога; визнаючи свою гріховність, ми опускаємо перед Ним очі, але підносимо угору серця. Так, Євангеліє свідчить, що й фарисей був оправданий за свої діла, але митар заслужив більшої милості у Бога.
Євангеліє неділі про Блудного сина розкриває нам всепрощаючу любов Бога до людини, як до найвищого свого творіння. Він завжди чекає на нас, подаючи нам Свою руку допомоги, розкриваючи Свої батьківські обійми. Ми ж, визнаючи свою гріховність перед Ним, просимося бути Його слугами: «Отче щедрий, прийми мене – каюся і вчини, як одного з наймитів твоїх» (Кондак неділі про блудного сина).
Третя неділя розкриває нам страшну картину дня Страшного суду.
Саме цей страх змушує людину визнавати свою нікчемність і недостойність. Тут Господь навчає нас діл милосердя, щоб виконуючи їх, ми змогли досягти стояння праворуч Бога.
Ось так, зустрівши Господа малими у духовному зрості, як Закхей, і пройшовши шлях примирення з Богом, настає час, коли потрібно примиритися з ближніми. Це є така ж сама необхідна умова для духовного вдосконалення.
Сам Ісус Христос, даючи заповідь любові, розділив її на дві частини: любов до Бога і любов до ближнього, а одна без одної вони нічого не варті. Апостол любові, Іоан Богослов говорить: «Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (І Ін. 4.7-8). Любов до Бога без любові до ближніх не є істиною любов’ю, а є тільки лицемірством.
Піст – час сповіді та покаяння. Але ми не можемо приступити до сповіді і Святого Причастя, коли не примирилися із ближнім. Бо це процес підготовки до таїнства; апостол застерігає: «Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє» (І Кор. 11.29).
Тож прощення – це шлях до спасіння. Адже говориться у молитві Господній: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тобто від того, як прощаємо ми, так проститься нам. Слід зазначити, що провини винуватців наших є набагато менші, ніж наші гріхи перед Богом. Про це ясно говорить Спаситель в одній із своїх притч. Але ми, бачачи тріску в оці брата, не бачимо колоди у своїх очах. Це пов’язано з тим, що очі наші темні, і ми через свою гордість не бажаємо принижувати себе перед іншими. Істинне смирення показав нам Христос: «… але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної» (Филип. 2.7-8).
Є люди, що кажуть, ніби прощають провини винуватцям своїм, але у серці своєму вони роздумають про помсту і лиху відплату. Таке прощення є лицемірством і до добра не призводить.
Істинним є прощення від щирого серця, яке не приховує у собі лукавих намірів, але повністю, без найменшої дрібниці, викорінюється із серця, наповнюючи душу лише добрими намірами і милосердям. Хто щиро прощає, той молиться за винуватців своїх, очищаючи, тим самим, і своє сумління. «І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших» (Мк. 11.25-26).
Прощена неділя є надзвичайно важлива у підготовці до Великого Посту. У цей день ми повинні пригадати ті кривди, які ми завдали іншим, і пробачити ті кривди, які заподіяли нам. Але не лише у цей день ми повинні миритися з ближніми, а кожного дня стараймося творити добро, сіяти мир і справедливість, роблячи щовечора іспит совісті.
В цьому році Великий піст почнеться 19 лютого і триватиме до 8 квітня включно. Це – час для духовного вдосконалення. Тож сьогодні у нас ще є час для того, щоб всі кривди забути, провини загладити, гріхи замолити. А вже завтра ми, щиро постячи, повинні готуватися до Сповіді і Святого причастя, щоб гідно провести час посту, щоб достойно перенести разом із Христом Його страждання, оплакувати Його викупительну смерть і порадіти Його славному воскресінню – ключеві нашого спасіння, символові нашої віри, перемозі життя над смертю.
Тож, постячи, не уподібнюймось до лицемірів, але, як вчить нас Господь наш Ісус Христос, щиро принесімо покаяння Отцеві Небесному, а не показуймо його перед людьми. Бо сьогоднішнє життя є надзвичайно складне і важке, і тільки один Бог може утримати нас від гріхів. Ми часто падаємо, але сила Господньої руки підтримає нас. А ми, наслідуючи Боже милосердя, повинні підтримувати своїх ближніх у часи скорбот і радостей, як вимагає цього від нас закон Божий.
Возлюблені у Христі браття, чесні отці, боголюбне чернецтво, дорогі брати і сестри! Бажаю Вам, щоб ці дні Великої Чотиридесятниці змінили й духовно відновили наше життя, сповнили його непохитністю віри, красою добрих справ, радістю перемоги над гріхом, а також світлом любові до Бога і ближнього. Нехай наше життя стане кращою проповіддю про Христа Розіп’ятого і Воскреслого, про перемогу світла над темрявою.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма Вами!

+ ПАЇСІЙ
Єпископ Житомирський і Овруцький

18 лютого 2018 р.