Святі Кипріан і Юстина жили в III столітті в Антіохії під час правління імператора Декія (249—251).
Спочатку Кипріан був знаменитим волхвом. Ще малим він був посвячений своїми батьками демонам. З дитинства його вчили ворожити й він брав участь в демонським містеріях. Він приносив жертви самому князю пітьми – дияволу, віддавши йому у владу самого себе, а той дав йому на служіння полк бісів, обіцяючи поставити князем, після смерті тіла. Багато людей зверталось до нього у своїх потребах і він допомагав їм бісівської силою. Язичники возносили Кипріана і вважали його немовби божком.
Одного разу молодий юнак на ім’я Аглаїд, син багатих і знатних батьків, побачив дівчину Юстину і, будучи вражений її красою, бажав, щоб вона вийшла за нього заміж, проте вона відповіла йому відмовою: «Наречений мій – Христос, Йому я служу і заради Нього зберігаю мою чистоту ».
Чуючи таку відповідь цнотливої діви, Аглаїд, підбурюваний дияволом, ще більш розпалився пристрастю. Не будучи в змозі звабити її, він задумав насильно викрасти її. Він підстеріг Юстину на шляху, яким вона зазвичай ходила до церкви на молитву і, схопивши її, насильно потягнув у свій дім.
Почувши її крики, сусіди вибігли з будинків і відняли Святу Юстину з рук нечестивого юнака. Аглаїд повернувся з соромом до свого дому й звернувся до волхва Кипріана, просячи у нього допомоги та обітцяючи дати йому багато золота. Вислухавши Аглаїда, Кипріан втішив його, обіцяючи виконати його бажання.
– Я – сказав він, – зроблю так, що сама дівиця шукатиме твоєї любові та відчує до тебе пристрасть навіть сильнішу, ніж ти до неї.
Озброївшись таємними знаннями і покликавши на допомогу нечистих духів, Кипріан три рази посилав їх спокусити Святу Юстину. Вони навіювали їй погані думки, розпалювали в ній тілесну пристрасть, спокушаючи улесливими та лукавими промовами, але Юстина перемагала їх постом, молитвою і хресним знаменням. Вони ж, осоромлені і налякані Хрестом Господнім, втікали з ганьбою.
Тоді Кипріан озлобився і став мстити Юстині за свою ганьбу. Він наслав мор і виразки на будинок Юстини та на все місто, як колись диявол на Праведного Іова. Тоді почесні містяни прийшли до Юстини та з гнівом переконували її, щоб вона не засмучувала більше Кипріана та вийшла заміж за Аглаїда, щоб уникнути через неї ще більших лих для всього міста. Вона ж ревно молилася і бісівське наслання припинилось. Після такої зміни люди стали прославляти Христа й насміхатись із Кипріана.
Він звернувся до князя бісів зі словами: “Якщо ти боїшся навіть тіні Хреста і тремтиш від Імені Христового, то що ти будеш робити, коли Сам Христос прийде? Якщо ти не можеш перемогти тих, хто осіняє себе Хрестом, то кого ти можеш вирвати із рук Христових? “
Cвятий Кипріян прозрівши, відрікся від справ диявола, сповідав всі гріхи місцевому Єпископу Анфиму, віддав йому на спалення всі свої книги і благав здійснити над ним Святе Хрещення.
Він цілком змінив своє життя, через сім днів після Хрещення його поставили у читця, а через двадцять днів – в іподиякона, через тридцять днів висвятили в сан диякона, а через рік – в ієрея. Скоро він був поставлений Єпископом і в цьому сані проводив святе подвижницьке життя.
Під час гонінь на християн при імператорі Діоклетіані (284-305) Кипріана та Юстину обмовили та посадили в темницю. Потім звеліли повісити Святого і стругати йому тіло, а Юстину – бити по устах і очах. Після цього їх кинули в котел, але киплячий котел не завдав їм ніякої шкоди. Зрештою, їх засудили на усічення мечем.
Бачачи неповинну смерть мучеників, воїн Феоктист оголосив себе християнином і був страчений разом із ними. Сталось це 304 року в Нікомідії (суч. Туреччина).