В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У сьогоднішньому Євангельському читанні ви чули розповідь про віру жінки, яка страждала на кровотечу. Ця жінка таємно, але з великою вірою, доторкнулась до одежі Христа Спасителя і отримала зцілення, тому що мала тверду віру що Христос може зцілити її від хвороби. Таку саму віру мала і свята великомучениця Варвара, бо вона була переконана, що існує вічне життя, і Той, у Кого вона вірує, здатний дати їй вічне життя. Тому коли її повели на страждання, вона мала віру, що придбає незрівнянно більше. Вона втратила батька, але отримала Отця Небесного, втратила земне життя, а отримала замість тимчасового — вічне.
Страждала: її били, відрізали груди, водили оголеною по місту для сорому, але вона замість цього отримала вічне блаженне життя. Її ім’я за цю віру і за ці страждання прославляється не тільки в Царстві Небесному а й на землі. Ось уже більше 1700 років існують мощі святої великомучениці Варвари. Століттями вони перебувають у Києві й виточують чудеса. Кожний, хто приходить поклонитися святій великомучениці Варварі, повинен порівнювати своє життя з її життям. Яким чином і для чого порівнювати свою віру з вірою святої великомучениці Варвари? Ті, хто мають подібну віру як вмц. Варвара, від її мощей отримують зцілення і вигнання бісів. І це було не колись, не тільки в давнину а й тепер, у наш час, і ми є свідками цього.
Коли в 2006 році возили мощі святої вмч. Варвари по Україні, по всіх обласних і деяких районних центрах, то немало звершилося чудес. Не всі про це знають, а чудеса звершувалися і в Тернополі, і в Дніпропетровську, і в Донецькій області, і в Черкаській області та в інших місцях. Які це чудеса? По-перше, люди зцілювалися від невиліковних, тобто онкологічних, хвороб, а по-друге, біснуваті визволялися від бісів. Недавно в цьому храмі теж звершилося чудо. Прийшла жінка з Луганська; в її трьохмісячної дитини хворе серце. Лікарі направили її до Києва в Інститут Амосова. Відправили для того, щоб зробити цій дитині операцію на серці. Мати перед тим, як понести дитину на операцію, прийшла в собор і звернулася до о. Михаїла, щоб він помолився. А він сказав їй: «Принесіть сорочку цієї дитини». Вона принесла, і він поклав цю сорочку на мощі святої Варвари. Сорочка пролежала там ніч, а потім він віддав цю сорочку матері, і вона наділа на дитину. Поїхала на операцію. А перед операцією зробила обстеження, як завжди це роблять. І лікарі сказали: «Не треба робити операцію, бо в неї серце нормальне». А вони ж говорили, що операція необхідна. Скажіть, хіба це не чудо? Це — чудо! І таких чудес за молитвами святої Варвари звершується багато. Тільки треба мати таку віру, яку мала та кровоточива жінка і вмц. Варвара і яку мають деякі віруючі й сьогодні. Наш час розбещений, гріховний, розтлінний, але в цьому гріховному світі ще існує багато людей, які правдиво вірять, які моляться Богу і звертаються під час хвороб до Бога. Вони мають надію, що Він допоможе.
І допомагає. Це тільки один такий випадок, який я наводжу як доказ, що чудеса Господь звершує і в наш час, але тільки над тими, хто має віру. Хочете отримати те, що просите, — майте таку віру, як та кровоточива, і великомучениця Варвара, і всі святі, — і будете мати те, що хочете.
Але що треба хотіти? Треба хотіти добра, треба бажати собі спасіння, треба просити здоров’я, треба просити те, що потрібно для життя. А головне — потрібно просити вічного життя. Не просити багатства, бо багатому, як сказав Христос, «тяжко увійти в Царство Боже». Тому не просіть ніколи нічого некорисного для вашого земного життя і особливо для життя вічного. Не просіть, бо не отримаєте. Господь не дасть. І друге, чому ми повинні завжди повчатися із життя святої вмц. Варвари — це її ставлення до страждань. Не треба думати, що тільки тоді, в ті далекі часи, або в 20-му столітті страждали за віру.
Страждаємо ми і в цей час. Не ріжуть наше тіло, і не б’ють по голові, і не відрізають грудей, і не водять із соромом по місту, але ми страждаємо дуже багато. І всі наші страждання різні. Чи то від хвороби, чи то від якихось неприємностей, але душа наша болить так само, як боліла душа вмц. Варвари, коли терпіла гоніння від свого батька. Ми терпимо болісті такі самі, як і вона терпіла. Святий Іоан Золотоустий каже: «Немає різниці від тих болей, які терпіли мученики і від наших болей, які ми терпимо в житті». Різниці немає: і тоді тіло боліло, і тепер тіло болить; і тоді душа страждала, і тепер страждає. Тому не нарікайте на Бога, що Він посилає нам страждання, бо ці страждання корисні нам. Корисні, як вони були корисні святій Варварі. Бо хіба ми не хочемо йти туди, де знаходиться свята Варвара тепер? Хочемо! Звичайно хочемо! Але як туди потрапити? Через такі страждання.
Не цурайтесь страждань, терпіть, як терпіла свята вмц. Варвара. Але не треба думати, що поруч з нами немає Бога, що Він десь, а не поруч із нами. Коли Варвара страждала, Він являвся їй у в’язниці? — Являвся! Підтримував її страждання? — Підтримував! А в нас час хіба Господь не допомагає нам? — Допомагає! І не треба думати, що все наше життя тільки страждання і терпіння. Якби були одні тільки страждання і не було радості, і не було допомоги Божої, то жодна людина не витерпіла б цього. А в тому то й справа, що Господь посилає нам і скорботи, і радість. І під час цієї радості ми ніби відпочиваємо, набираємося сили для того, щоб потім боротися.
Але не всі страждання однакові. Апостол Петро каже: «Коли ви страждаєте несправедливо, то радуйтесь. Тому що ви своїми стражданнями уподібнюєтесь Господу Ісусу Христу». І тому радійте, що ви подібні до Христа своїми стражданнями: чи то через хворобу чи то через якусь іншу біду. Але в той же час апостол застерігає, щоб ніхто з вас не постраждав як злодій. Бо злодії — теж страждають, але їхні страждання заслужені, по ділам. За свої гріхи, за свої беззаконня, за злочини. Але навіть і такі страждання, якими карає Бог людину в земному житті, краще перетерпіти тут, на землі, тимчасово, ніж терпіти їх вічно в потойбічному житті. Ось, зважте, ті, що страждають по заслугах, за свої гріхи. Вибирайте, де ви хочете постраждати за гріхи — тут, на землі, чи хочете тут блаженствувати, а там вічно страждати? І багато хто з таких злочинців, грішників, беззаконників обирають страждання там, у вічному житті. «Бо там буде колись, а я хочу насолоджуватися життям тепер», — так вони думають. А розуму не вистачає: що краще — тимчасове чи вічне? Тимчасові страждання, чи вічні страждання? А це ж правда. Якщо ми віруємо, що є Бог, мусимо вірити, що є вічне життя. А якщо ти знаєш, що є вічне життя, то чого ти обираєш тимчасову насолоду? А за гріхи хочеш вічно страждати? Чи є у тебе розум? Що ти робиш, нерозумна людино? Не обирай ні вічних страждань, ні тимчасових. А для цього треба не грішити, жити по правді, виконувати заповіді Божі, любити один одного і терпіти. Тоді будемо вічно блаженствувати. Подвиг, який звершила свята вмц. Варвара, повинен нас надихати. Надихати на боротьбу з гріхом, вчити нас, що треба обирати вічне, а не тимчасове. Вибирати життя, а не смерть. Класти руку на воду, а не на вогонь, як говориться у Святому Письмі. І тоді наші молитви, якими ми звертаємось до вмц. Варвари, будуть плідними. Ми отримаємо і зцілення від хвороб, а головне — вічне життя. Це набагато важливіше, ніж навіть визволення від хвороби.
Тож помолимося сьогодні особливо до святої великомучениці Варвари, щоб вона, маючи сміливість перед Богом, помолилася за нас, грішних, аби Господь посилав нам і здоров’я, і терпіння, і благополуччя; і якщо угодно Йому, щоб ми постраждали, то нехай Він дасть нам сили, як Він давав і святій Варварі, і всім святим. Нехай і нам подасть цю Божественну допомогу.
Богові нашому слава навіки віків.
Амінь!
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України